Юлія Гулюк (1983 р.н.)
Чоловік Юлії Сергій (1981 -2014), був молодшим сержантом Луцького прикордонного загону. Загинув 31 липня 2014 р. під час обстрілу в районі села Василівка (Авмросіївський р-н Донецької області).
діти: Дмитро (18.11.2002), Максим (02.01.2008), Софійка (29.04.2010)
Юлія з дітьми живе в Луцьку.
У Познані були 10-17 січня 2016 року.
Aнна Хранюк розповіла:
Юлія (32 р.) і її діти: Софійка (5 р.), Максим (8 р.) і Дмитро (13 р.) з Луцька з серпня 2014 року не мають опори – втратили чоловіка і тата. Хоча й знають, що таких, як вони, в Україні, поблизу багато, дуже багато, мусять справлятися у новій життєвій ситуації. Життя іде далі, незважаючи на повороти долі. Мама працює і виховує дітей, діти навчаються, ростуть і допомагають мамі. Дмитро після занять допомагає з молодшими братиком і сестричкою, поки мама на роботі. Бабуся далеко, в іншому місті.
Тиждень в Польщі повинен був відірвати маму від щоденних клопотів і в міру наших можливостей ми старалися купити гостям необхідні речі, а також підготувати для них програму туристичну, культурну, розваги.
Чому Юля приїхала, а не інша мама? На зустрічі зі стипендіатами ім. Лейна Кіркланда я розповіла про свої/наші кроки для розвитку української культури і допомогу Україні різного роду. Наталія Тандрик з Луцька (стипендіатка і волонтер) запитала, чи можна запросити сім’ю з Луцька. Запропонувала 3 сім’ї, прислала інформацію, фото. Вибір впав на Юлію з огляду на вік дітей. З маленькими дітками потрібно їхати на озеро, море, у ліс, в гори, але не в місто.
Юля розмовляла зі мною прохолодно, мала багато побоювань, про якi не говорила, але які відчувалися. Не дивуюся, бо вона відповідальна за трьох дітей, за їх майбутнє, не знала мене, не була за кордоном. Тому допомога Наталії була дуже потрібною. Спочатку «дистанційна», а пізніше «особиста» в контактах з консульством, банком, приватним нотаріусом. Після багатьох перипетій 9 січня 2016 Юля з дітьми і Наталя нарешті їхали автобусом Луцьк-Варшава. І тут було теж не без добрих людей – перевізник, Олександр Помазан, не взяв грошей за проїзд діток (так само було й по дорозі назад). Попри те, що на українському кордоні автобус тримали 5 годин, виспатися не довелося – адже діти з самого ранку прокинулися з бажанням побачити щось нове.
Відкриті назустріч світу, як і усі діти, у Варшаві разом з мамою та стипендіатками Кіркланда Наталією Зубченко та Марією Поліщук діти відвідали Королівський Замок, Старе Місто, перший раз в житті їхали в метро (окрім старшого Дмитрика, який встиг побувати в Києві). Ввечері 10 січня, дуже втомлені, наші гості приїхали до Познаня. Житло на Пшибишевського (+50 EUR) надав наш знайомий Петро Вінярський, директор фірми „Winiarski Poland Germany Consult” з Берліна, дякуючи йому, кошти, призначені на проживання в хостелі, можна було використати на інші потреби. Перед приїздом гостей Костя Мазур з друзями Mарціном Циганом i Максимом Бумбаком поприбирали в квартирі, в якій довгий час ніхто не жив, Володимир Берестовський подбав про фрукти і солодощі для дітей (він робить це від початку нашої діяльності, для всіх дітей, яких ми запрошуємо).
Понеділок був днем покупок – серед нових речей в багаж сім’ї додалися зимове взуття, джинси, шалик і інші дрібні речі. В кав’ярні діти смакували морозивом, а ми з Юльою насолоджувалися кавою.
Після обіду і короткого відпочинку вечір був сповнений новими враженнями і емоціями. Ми отримали запрошення на Новорічний концерт з відділу Міжнародної співпраці Університету ім. Адама Міцкевича, який відбувся в залі УАМ. При нагоді обговорили, як поводитися в філармонії, на концерті, як називаються окремі інструменти. Грав камерний оркестр УАМ, виступав Академічний Хор УАМ і Камерний Хор. Музика легка, приємна, візуалізація на стелі, прекрасне сценічне оформлення, безліч людей – і все в одному з найкращих акустичних залів, в якому відбуваються Міжнародні скрипкові конкурси ім. Венявського. Була нагода, щоб розповісти дітям про Венявського, Міцкевича, про те, що таке університет, хто такий ректор. Приємне з корисним. Переконана, що ця розповідь залишиться в пам’яті дітей.
Кожен наступний день був іншим, щодень нові люди були з нашими гостями. Оленка Гоменюк (з Тернополя) , Oльга Легка-Паулус (зі Львова), Kостя Мазур (Умань) зайнялися гостями з бажанням і теплим серцем. Була екскурсія по місту, символ Познаня – познанські козлики, Острів Тумський з Костьолом, Оранжерея, Аквапарк Терми Мальтанські, рекреаційна зона на озері Мальта, розваги в «Острові кита» (Кінг Крос). Звісно, не обійшлося без морозива, кави і солодощів, а також McDonalda.
Середа була особливим днем – запрошення до фірми Graush&Graush Maszyny Budowlane у Сухому Лісі поблизу Познаня. Подружжя Рената і Петро Грауш ще багато місяців тому пропонували свою допомогу. Але специфіка фірми є цікавішою для хлопців. І зараз Дмитро з Максимом мали можливість сісти за кермо справжнього екскаватора. Софійка тим часом зайнялася малюванням і виявилося, що незнання мови – не завжди перешкода в спілкуванні, хоча завжди з гостями був хтось, хто знає українську. Після досвіду з обслуговування будівельних машин прийшов час на Світ Забав, де також гості мали смачний обід і десерти. Всі розваги того дня і подарунки профінансувало подружжя Грауш. Дякуємо від імені захоплених дітей.
Kостя Мазур приділяє багато часу і енергії, щоб діти і їх мами почувалися в Польщі комфортно. Відомо, що особливо хлопці цікавляться футболом. Відвідування стадіону є завжди щастям. А вхід до роздягальні футболістів клубу KKS Lech Poznań у випадку наших гостей можливий лише з Костьою.
У п’ятницю 15 січня у Центрі культури Замок діти з мамою брали участь в ювілейній ХХ Куті у Познані. Вертеп, колядки, гурт TARAKA (відомий в Україні з композиції „Подай руку Україні” – гімну Майдану), квіти для Юлії та справжня кутя, вареники і квас, – таким був цей вечір.
Просто з Замку гості поїхали до Гнєзна на запрошення Ольги і Павла Войцеховських. А там чекав на них красива, приязно налаштована до дітей вівчарка, несподіванки і багато радості. Був то день «свободи» для Юлії, котру Ольга забрала в СПА.
Ввечері повернення до Познаня, збори і вранці – потяг до Варшави.
У Варшаві чекали Наталія Тандрик i Mикола Соболь, а також Ірина Верещук, яка приготувала для дітей солодощі та фрукти. Діти з Юлею та Миколою пішли на виставку ЛЕГО. На вечір був запланований виїзд до Вілянова. Світлове шоу «Казка про королівську видру», а також королівський сад світла точно надовго залишиться у пам’яті дітей.
А в понеділок вранці потрібно було виїжджати автобусом Варшава-Луцьк. Подорож пройшла спокійно, без пригод. Ввечері закінчилася пригода, залишилися тільки спогади, фото і думка: чи колись повернемося ще?
Зі своєї сторони можу ствердити, що не забудемо про Софійку, Максима, Дмитра і Юлю.
Усім, хто вклав свою «цеглинку» (разом зібрали 5593,00 zł +50 EUR) щиро дякуємо. Якщо дітям добре, вони здорові і веселі, їх мама теж усміхнена. Під кінець тижня на обличчі Юлії з’явилася посмішка.
P.S. Перед від’їздом Наталя запитала у дітей, що найбільше сподобалося. Хлопці почали розповідати, що їм дозволили покататися на справжніх екскаваторах, а Софійка розповіла про Аквапарк. Юля ж відзначила, що обіди у пані Анни, яка будь-яку страву, навіть котлети, готує по-особливому. Ми, в свою чергу, сподіваємося, що Юля з дітьми будуть мати змогу подорожувати, адже подорожі відкривають нам нові горизонти, знайомлять з іншими людьми. Адже нові враження – гарні ліки для душі.