12 липня 2019 року в Познань приїхала Марина Шепелюк з донями: Маргаритою (майже 14 років), Домінікою (10,5), Женев’євою (7,5). Вдома у Нововолинську лишився 17-річний син Віталій. Чоловік Марини – Олексій Шепелюк загинув в Іловайському котловані у серпні 2014 року. Марина дуже довго шукала тіло чоловіка. В Книзі пам’яті є запис про Олексія.
Наші нові гості ще не були в Познані. Після ночі відпочинку вони з ранку були готові до нових вражень.
Капризна погода запланувала нам початок дня. Пішли в Оранжерею, шляхом через парк Каспровича, потім Вільсона, де гарно купалися качечки.
У торговомуцентрі АВЕНІДА, всім сподобався фонтан з підсвітленою кольорами водою. Менше задоволення було в черзі до каси, але квитки додому треба було купити заздалегідь.
Але неділя 14липня – день нового знайомства з Наталкою і Юрієм Возними, які забрали гостей на цілий день в парк розваг ДЕЛІ ПАРК, неподілк Познані. Тут можна було походити на канатах, погоудвати звіряток і папуг, подивитися також в мініатюрі на Ейфелову вежу чи інші світові шедеври архітектури.
Понеділок 15.07 організував Костя Мазур. Спочатку, інакше бути й не могло – Стадіон Леха.
Пізніше вирушили до природного заповідника «Метеорит Мораско». У заповіднику знаходиться шість кратерів, найбільший з яких діаметром близько 90 метрів і глибиною 11,5 м. Поширена думка, що це залишок падіння метеориту близько 5000 років тому.
В Победзіськах парк мініатюр архітектурних пам’яток Познані і Великопольщі.
Ґнєзно – перша столиця Польщі. Цікаво було вилізти на високу вежу, щоб подивитися панораму міста. Марині було складно, нещодавно їй зняли гіпс і ходити, зокрема сходами, не так вже просто. Але ж Марина молодець.
Мандруючи вуличками Ґнєзна Кості зателефонував Андрій Гладій. Коли ж почув, з ким Костя проводить час, Андрій тут же запросив усіх на каву, морозиво та інші ласощі. Небуло б у цьму нічого дивного, якиби не факт, що Андрій зараз в далекій Ісландії. За декілька хвилин гроші були на рахунку Кості, а морозиво смакувало мабуть так, як на Ісландії.
Вівторок 16.07
Львів’янка Оля Легка-Пауль запропонувала мандрівку по великому зоопарку, де навіть два-три дні було б мало, щоб все побачити.
Після пізнього обіду Наталя Слівінська і Дмитро Бородай поїхали з гостями в Старий Бровар, де діти могли погасати в парку, а дорослі спокійно погомоніти за кавою.
Середа 17.08
O 12:00 всі гості Познані обов’язково мусять побачити козлики, які буцаються на ратуші, цікаво почути легенду, а також сісти на козлики на Колегіатській площі, неподалік Міської Ради. Тримаючи роги козликів, треба задумати бажання, яке обов’язково колись сповниться.
Площа Старий Ринок – цікава своєю архітектурою, кам’яничками фонтанами, кліматом. В старому храмі ФАРА є чудовий, великий орган. Ми попали на концерт. Виявилося дівчата вперше чули наживо звук органу. Тим цікавіше, що молодші займаються музикою. Женев’єва грає на фортепіано (і дуже багато читає), а Домініка чудово співає, грає на фортепіано і саксофоні. А в Познані спробувала також грати на контрабасі.
На Тумському острові подивилися Кафедральний собор. Але ж основна мета – музей Брама Познані. Завдяки дуже добрій організації Марти Худзік, нам продали квитки за символічну плату 1 злотий і отримали аудіо екскурсовода українською мовою.Радості і задоволення було дуже багато, але програма маршруту «Для дітей» виявилася надто короткою. Мандрівка по музею дуже цікава не лише з огляду на історію, але й тому, що можна самому на коротко перенестися в старовинні часи. Дуже добра повчальна забава.
На Тумському острові багато цікавих місць. Між іншими незвичайна стіна.
На іншій стіні інсталяція з труб „Зелена симфонія” (грає під час дощу)
Пообідавши смачними варениками сіли в трамвай до центру. Там на дідинці поміж модерною будівлею «Балтик» і старою друкарнею (гарно відреставрована архітектурна пам’ятка) розмістили фотовиставку Степана Рудика – польські актори демонстрували українські костюми.
Червер 18 липня привітав нас гарним сонцем, але в цей день закінчувалася Познанська пригода Женев’єви, Домініки, Маргарити і їхньої мами – Марини.
