Розповідає Анна Хранюк:
Початок усьому дав восьмирічний Якуб. Ранньою весною 2014 року попросив свою маму дати йому скарбничку. На питання «що робитимеш пізніше з грішми?», Якуб відповів: «Допоможу Україні». (В цей час скрізь організувалися акції допомоги Україні). Хлопчик отримав скарбничку і кидав туди гроші, просив знайомих кидати. Я взнала про це зовсім випадково і разом з пані Йоанною – мамою Якуба вирішили, що зібрані гроші отримає одна дитина, тато якої загинув за Україну. На фейсбуку знайшла групу „Допомога дітям Героїв” і разом з пані Надією Семен – адміністратором і координатором акції допомоги дітям, чиї батьки віддали своє життя у воєнному конфлікті з Росією на сході України, вирішили передати гроші Владиславу Цепунові з Києва – однолітку Якуба. В травні 2014 року, в рамках Фестивалю культури Українська весна проходили Познансько-Львівські молодіжні симфонічні майстер-класи, що закінчилися чудовим концертом. 23 травня під час цього концерту Якуб Фрич передав скарбничку (зібрав понад 400 злотих) заступникові директора Львівської середньої музичної школи –інтернату ім. С. Крушельницької, який пізніше у Львові передав усе Владиславу.
Про ініціативу Якуба писали українські ЗМІ.
Я почала цікавитися акціями, про які писали на сторінці „Допомога дітям Героїв”. В червні 2014 року, підтримуючи українських волонтерів, організувала у Познані акцію «Шкільний ранець для кожної дитини Героя». Підготували 27 ранців з усім, що потрібно дитині в школі. Кожний ранець був призначений для конкретної дитини, ми знали ім’я, прізвище, вік учня, адресу. Ранці з Познані отримали діти зі Львова, Хмельницького, Житомира і тих областей.
Одного разу пані Надія запитала, чи ми не прийняли б на довгі вихідні маму (молоду вдову) з двома дітьми. Узгодили термін і 27 жовтня 2014 року приїхали перші гості – Ольга Карачевська з Сонею і Владом.
Зараз таких дітей дуже багато. Кожний день, який дитина (і мама) проведуть в іншому середовищі, між людьми, які з приязню і любов’ю ставляться до них, день, який насичений позитивною енергетикою і дає дитині радість, що проявляється усмішкою на обличчі дитини, а тим самим – його мами, вкрай необхідний тим дітям.А з другого боку – організовуючи приїзд мами з дитиною (дітьми) – відчуваємо, що ми потрібні. Людина – істота суспільна, має бути відкрита на інших. Разом ми сила!