Теплі жовтневі дні нагадали літо, отож вернімося до щорічної нашої допомоги дітям з України, чиїх батько загинув на війні/внаслідок війни, яка надалі продовжується з 2014 року.
Цього року у Познані ми прийняли в гості лише одну маму Тетяну Рупу з чотирма дітьми – Кароліною, Христиною, Артуром і Альбертом. Планувався приїзд Світлани Костишин з Хмельниччини з двома донями. Майже все було готове, з паном Пйотром Ідзяком, який мав бути головним піклувальником гостей – все узгоджено. На жаль, несподівані перешкоди не дозволили Світлані виїхати з дітьми цього літа. Чекатимемо їх у Познані наступного року.
Отже влітку 2017 року Познань відвідала лише одна сім’я. Батько (і чоловік) загинув на війні в жовтні минулого року. Старші діти (9 і 10 років) не хотіли нікуди їхати без мами. Тому Руслан Теліпський (волонтер, про якого можна книжку написати) запропонував, щоб запросити у Познань Тетяну з дітьми. Не думали довго, чи четверо малих дітей (наймолодшій Кароліні в липні сповнилося щойно 4 роки, найстаршому хлопцеві всього 10) можна включити в нашу вакаційну акцію. Появилися проблеми, з якими досі не стикалися, довелося дещо інакше організувати час (Кароліна спить вдень). Тетяна живе в невеликому селі неподалік кордону з Польщею. Пункт пропуску Устилуг/Зосін при добрій погоді майже видно з вікна дому. Але близькість кордону не означає прямого доїзду (пам’ятаймо, що мама одна, а дітей четверо). Розглядали з Русланом різні варіанти подорожі, врешті-решт вирішилися на автобус – найдовше, але без пересадки.
Перший раз не було жодних проблем з візами – усі мали біометричні паспорти, отже достатньо було запрошення і страхових полісів.
8 серпня в післяобідній час Тетяна Рупа і її четверо дітей приїхали у Познань. Втомлені, трошки перелякані величчю міста, але цікаві нової країни, нових людей, нових пригод. Нам довелося майже в останній момент шукати житла для гостей, так як помешкання, де вони мали жити цілий тиждень, несподівано довелося передати ремонтній бригаді. Допоміг нам, як вже неодноразово, Тарас Танський. Вулиця Ґлоґовська виявилася доброю локалізацією – близько до нас, до крамниць, в парк і до трамвайної зупинки. Для мешканці міста трамвай – це звична справа, так натуральна як кава у Львові. Для наших гостей трамвай став однією з найбільших атракцій. Квиток «гаманець» дозволяв їздити по місті без стресу і побоювання, що нема квитка. Відстані у Познані чималі. Та не було іншого варіанту переміщатися з одного кінця міста в другий. Коли приїжджала мама з однією – двома дітьми – намагалися їздити приватними автівками. На цей раз приватне авто не можна було врахувати. По-перше: треба було б мати бус, по-друге: для менших дітей необхідно мати відповідні кріселка. Отже ТРАМВАЙ виявився номером ОДИН. На час перебування у Познані Кароліна отримала складаний візочок.
Програма перебування наших гостей небагато чим різнилася від попередніх – Зопарк, Оранжерея, аквапарк, дитячі розважальні майданчики, Старе місто, морозиво, піцерія, тощо. Новинкою стала поїздка на летовище «Лавіца». Цього року, як і минулого, свою допомогу і час надали: сім’я Берестовських з Ксенею, Оленка Гоменюк, Костя Мазур, Оксана. Вперше, сподіваюся не востаннє, до акції включилися: Наталя Шовкова і сім’я Ситюків з дітьми.
Як ініціатор і координатор цілої акції ДЯКУЮ з усього серця. Без Вашої допомоги не змогли б побачити в очах мами і дітей стільки радості.
Звичайно кожний візит вимагає фінансової підтримки. На цей раз, на прохання про фінансову підтримку приїзду мами і дітей з України, відгукнулося дуже мало осіб. Та все ж зібрали 3560 злотих (в цьому 2000 зл. від Роксани Мішталь і її весільних гостей, 900зл. і 100 доларів США залишила пані Леся Яблонська з Нью Йорку, на решту склалися пожертви Гражини Ятчак, Тараса Танського і Оленки Гоменюк). З минулого року лишилося 1074 зл, що дає разом суму 4634 зл. Витрати, на які маємо рахунки і чеки – це сума 3754 зл (в тому 1120 зл. житло, 840 квитки на автобус з Володимира Волинського у Познань і назад). Наталя, Оксана, Костя, Берестовські і Ситюки самі спонсорували розваги і харчування наших гостей з України, тому ці кошти не враховуються ні до прибутків, ні до витрат. На наступний рік для наступних гостей лишилося 880 злотих.
